Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. Наукова збірка

Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. Наукова збірка. - Х., 2004 Сучасна українська правнича наукова думка поступово відходить від старих радянських уявлень про сутність індивідуальної або колективної приватної корисливої діяльності. Це, однак, не означає, що на сьогоднішньому етапі дослідження причин корисливої злочинності в Україні та шляхів їх подолання відпала потреба в переосмисленні понять, які в кримінології тісно пов'язані з категорією "корисливість". Крім того, сформований за радянських часів ідеологічний стереотип, що будь-який прояв активної корисливої приватновласницької діяльності вступає в конфлікт із корисливими інтересами держави і суспільства, зберігає свою живучість. Ще більшої впевненості у потребі теоретичного осмислення категорії "сучасна корислива злочинність" додає той факт, що "криміногенна обстановка в країні, - за висновками Голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Директора Національного бюро розслідувань В.Дурдинця, залишається складною і напруженою як в кількісному, так і в якісному вимірах. Іншою трудністю в теоретичному окрес¬ленні сучасних видів корисливої злочинності та процесів глобальної тінізації економіки додає факт інтенсивного зростання саме цього виду злочинності. "Майже 70 відсотків усіх зареєстрованих в 1995 р. злочинів - корисливі". "Якщо до них приплюсувати й ті, що взагалі не вважаються корисливими, але в окремих випадках мотивуються користю (наприклад умисне знищення майна для прикриття слідів крадіжки), то питома вага корисливих злочинів сягатиме 80-85 %. У країнах колишнього СРСР в 60-ті роки цей показник був вдвічі менший". Суттєво, що велика частина широкомасштабних фінансово-економічних злочинів, які відбулися упродовж останніх 5-7 років, були корисливими і високоорганізованими, сумішшю "модерної" й "архаїчної" форми прояву. Головними суспільно-історичними процесами, які відзначили специфіку сучасної корисливої злочинності в Україні, вважають перебудову за моделлю М.Горбачова та розбудову суверенної, фінансово-правової і ринкової економіки, керованої Л.Кравчуком. Очевидно, певну умовність схеми вивчення корисливої злочинності в Україні відчувають не лише представники політичних, але й інших видів влади, особливо працівники правоохоронних органів. З цього погляду злочинність можна вважати однією з можливих інтерпретацій різних подій і процесів, в яких розгорталася і змінювалася криміногенна ситуація. На проблему корисливої злочинності можна подивитися ще й з іншого боку, якщо переосмислити методологічний ракурс бачення цього явища. Отже, ситуація в Україні навколо проблеми корисливої злочинності склалася таким чином, що потрібно розпочинати з термінологічної дискусії. До цього змушує вже сама назва -"сучасна корислива злочинність". Термін "сучасна корислива злочинність" вимагає багато додаткових роз'яснень і застережень. По-перше, немає цілковитої ясності; які корисливі злочини в Україні вважають "сучасними", а які - традиційно існуючими, або досучасними. Відправним пунктом на шляху пізнання сучасної корисливої злочинності в Україні стає вихідне загальне уявлення про "інволюційну трансформацію тоталітарної держави до демократичної правової держави та від адміністративно-розподільчої планової економіки до ринку. Іншими словами, термін "сучасна корислива злочинність" в Україні як базовий логічний інструмент пізнання вимагає насамперед окреслити всю гаму явищ, які відображені в цьому терміні, та окреслити їх так, як вони об'єктивно існують у розмаїтті кримінальних процесів. Це означає, що по-трібно виділити ту єдину "клітину" кримінальної тканини суспільства, яка залишається об'єктом дослідження. Суттєво, що велика частина державно-правових реформ в Україні, що відбулися упродовж перебудовчо-розбудовчого періоду, супроводжувалися розширенням та урі-зноманітненням корисливої злочинності. Звичайно, протягом зазначеного періоду ко-рислива злочинність в Україні тією чи іншою мірою була сумішшю "сучасного" прояву й "архаїчного". Правники, котрі займаються дослідженнями корисливих злочинів перебудовчо-розбудовчого періоду та їх причин, зосереджувалися в основному на дисбалансі в розвитку правових реформ та їх негативних наслідків у економічній і соціальній сферах та визнавали головну причину в криміналізації суспільства - економічну кризу, безробіття. Поза уявою лишався той факт, що ринкова економіка не існує без приватного інтересу, приватної власності і приватного корисливого мотивування підприємницької діяльності.
Прикрепленный файлРазмер
Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. Наукова збірка.zip495.19 кб