Становлення парламентаризму в Україні на тлі світового досвіду. П. Кислий, Ч. Звайз

Книга охоплює широке коло проблем, які вирішує парламент у державному будівництві, становленні демократії, заохоченні народу до управління державою через своїх представників - депутатів. Викладення всіх питань ведеться через призму діяльності Верховної Ради України з залученням матеріалів стосовно діяльності Конгресу Сполучених Штатів Америки та парламентів країн Європи. У книзі зроблена спроба розглянути весь спектр проблем, пов'язаних із практичною діяльністю парламенту, який є гарантом демократичного устрою держави. Призначена для студентів гуманітарних вузів, аспірантів, наукових працівників, працівників державного управління, народних депутатів, їх помічників, а також виборців. Парламент - це виборний колегіальний орган, який має переважні права у сфері законотворчості. Завдяки парламенту у країні створюються, розвиваються і зберігаються демократичні форми правління.Роль парламенту в житті суспільства кожної країни є різною. Проте у діяльності парламентів світу є багато спільного, що заслуговує на вивчення і використання набутого досвіду в діяльності інших законодавчих органів. Перш за все слід усвідомити, що ідеали справедливості, природних прав і свобод людини можуть бути втілені у життя тільки тоді, коли держава базується на принципах народовладдя і розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Ці принципи, вперше проголошені Ш.Монтеск'є і Е.Сієсом, були зафіксовані у Конституції США, прийнятій у 1787 році. Вони стали наріжним каменем для конституцій країн Європи, що створювалися в результаті буржуазних революцій XIX століття. Як показав досвід держав розвинутої демократії, саме парламенти є підвалиною демократичних свобод суспільства, ефективними інституціями, що протидіють узурпації влади однією особою чи групою осіб. Парламенти є центром ідеологічної сфери, ареною для постійних дебатів щодо суспільно-політичного устрою держави, на якій партійні лідери та суспільні діячі мають можливість постійно переконувати виборців у необхідності змін у відповідності до своїх програм, щоб в результаті демократичної боротьби отримати владу із рук народу. У цьому плані діяльність Верховної Ради України дещо відрізняється від діяльності парламентів країн розвинутої демократії. Якщо в останніх боротьба йде навколо вдосконалення існуючих суспільних відносин, покращення економічного та екологічного стану держави тощо, то у Верховній Раді ідеологічні дебати спрямовані на становлення нових суспільних та владних відносин в умовах широкомасштабних політичних, економічних та соціальних перетворень. Однією з характерних рис цього процесу є намагання представників лівих партій повернутися до старого суспільного ладу. Парламент виконує різні функції залежно від того, чи це країна з президентською, чи парламентською формою правління. Громадяни повинні усвідомлювати це при обранні своїх представників до основного законодавчого органу. За президентської форми правління, взірцем якої можуть бути США, парламент не тільки виконує законодавчі функції, але й відіграє значну політичну роль у системі владних відносин. У країнах з парламентською формою правління, взірцем якої може слугувати Великобританія (конституційна монархія), парламент формує уряд, але досить часто останній до певної ступені контролює діяльність законодавчого органу через партійну більшість, що сформувала цей уряд. Різняться також функції законодавчого органу у країнах з однопалатним і двопалатним парламентами. Двопалатні парламенти притаманні державам з федеральним устроєм, де одна з палат уособлює інтереси суб'єктів федерації, як це має місце, наприклад, у Великобританії, Індії, Італії, Німеччині, Франції тощо. Але й тут серед схожих суспільних систем не існує повністю ідентичних парламентських інституцій. Так, за конституцією Німеччини Бундесрат не є палатою парламенту, хоча без нього законодавча функція неможлива.Після падіння соціалістичних режимів у країнах Східної Європи двопалатні парламенти були створені у Польщі, Румунії, Словенії та Чехії, де проходять схожі з українськими процеси трансформації суспільно-політичного устрою. Парламентське право - це сукупність нормативно-правових актів і положень, що обумовлюють порядок формування та засади організації парламенту країни, права і обов'язки його складових ланок та депутатів з метою створення ефективного законодавчого поля, що спрямоване на утвердження політико-правового статусу людини як громадянина цього суспільства, засад державного та суспільного ладу, і яке визначає засади взаємовідносин законодавчого органу з іншими державними органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, а також їх посадовими та службовими особами. Базовими документами парламентського права є Конституція держави, Регламент парламенту (внутрішня конституція законодавчого органу), законодавчі акти, що регулюють діяльність парламенту, як наприклад, закони "Про комітети і комісії парламенту", "Про фракції у парламенті", "Про статус депутатів", а також рішення Конституційного (Верховного) Суду про відповідність законів та інших правових актів парламенту Конституції держави.
Прикрепленный файлРазмер
Становлення парламентаризму в Україні на тлі світового досвіду. П. Кислий, Ч. Звайз.zip636.25 кб