Прекращение брака и его государственная реестрация

На жаль, як і все земне, – шлюб припиняється. Але така неприємність завжди пов’язана не лише з моральними переживаннями, але і з паперово-бюрократичною тяганиною. Вирішення проблеми розірвання шлюбних відносин відбувається не лише на рівні норм Кодексу про шлюб та сім’ю України, але і на рівні численних підзаконних нормативно-правових актів, або ж і на рівні міжнародних угод (здебільшого, коли мова йде про припинення шлюбу з іноземцями). У цій юридичній консультації ми будемо вести мову про те, що треба зробити Вам для того щоб припинити шлюб за різних життєвих умов; які державні органи займаються оформленням документів, що посвідчують факт розлучення, з якого моменту Ваш шлюб буде вважатись розірваним та інші питання, пов’язані з практикою оформлення ролучення.
ЗМІСТ:
РОЗДІЛ 1. Припинення шлюбу шляхом розлучення. Порядок розірвання шлюбу шляхом розлучення а) в органах реєстрації актів громадянського стану (РАГС); б) в судовому порядку. РОЗДІЛ 2. Деякі особливості розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами і іноземних громадян між собою на тереторії України. Визнання розлучень, здійснених поза межами України. РОЗДІЛ 3. Припинення шлюбу внаслідок смерті або визнання померлим одного з подружжя. Порядок припинення такого шлюбу. Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з подружжя, оголошеного померлим. РОЗДІЛ 4. Розірвання шлюбу з особами, визнаними судом безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства або засудженими до позбавлення волі. Особливості порядку розірвання такого шлюбу. Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з поружжя, визнаного безвісно відсутнім.
РОЗДІЛ 1.
Припинення шлюбу шляхом розлучення. Порядок розірвання шлюбу шляхом розлучення. а) в судовому порядку; б) в органах реєстрації актів громадянського стану. Найбільш “цікава”, з точки зору актуальності, ситуація припинення шлюбу – шляхом розлучення за заявою одного або обох з подружжя. Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного чи обох з подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя. І, оскільки вступ до шлюбу здійснюється громадянами добровільно, то нікого не можна примусити зберігати шлюбні відносини, якщо їх основа втрачена. Єдиним вийнятком з правила є норма, де говориться, що чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом року після народження дитини. Це правило обумовлено не обмеженням прав чоловіка, а захистом інтересів новонароджених дітей та їх матері, оскільки будь-які переживання, стреси та інші психологічні фактори, які супроводжують досить неприємну процедуру розірвання шлюбу, можуть відобразитись на здоров’ї майбутньої чи новонародженої дитини та її матері. Окрім того, це правило діє лише у випадку, коли дружина заперечує проти розірвання шлюбу. Якщо ж з її сторони немає заперечень, то шлюб може бути розірвано і в цей період. Діюче сімейне законодавство надало державі широкі повноваження у сфері шлюбно-сімейних відносин аж до втручання в приватні справи подружжя. Так, при розгляді справи про розірвання шлюбу, суд повинен встановити дійсні мотиви розлучення, з’ясувати фактичні взаємовідносини подружжя, зобов’язаний вжити заходів до їх примирення. Окрім того, суд має повноваження вирішувати питання про збереження шлюбу в тому випадку, коли на розірвання шлюбу згоден лише один з подружжя, а інший вважає необхідним зберегти шлюб. В такому випадку, лише встановивши неможливість збереження шлюбних відносин, суд вправі прийняти рішення про розірвання шлюбу. Але таке втручання держави можливе лише у вийняткових випадках, і тому у кожному випадку суд має враховувати крайність такого заходу, аби не порушити Конституції України, якою гарантовано невтручання в особисте та сімейне життя громадян. Розірвання шлюбу є добровільною формою припинення шлюбних відносин шляхом волевиявлення одного чи обох з подружжя. Але цього недостатньо. Поскільки шлюб був укладений в порядку реєстрації акта громадянського стану, його укладання тягне породжує для подружжя цілий ряд прав та обовязків, то і його розірвання також повинно бути здійснено з дотриманням встановлених законом процедур. Розірвання шлюбу проводиться в порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім’ю України: або в органах реєстрації актів громадянського стану, або в судовому порядку. Моментом припинення шлюбу при його розірванні, - незалежно від органу в якому шлюб розривається, в суді чи органах РАГСу, - вважається дата і час реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. Тому з моменту розірвання шлюбу в суді і до реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСУу шлюб не вважається припиненим, а подання виписки з рішення суду про розірвання шлюбу є правом , а не обов ? язком подружжя. Якщо подружжя після винесення рішення судом про розірвання шлюбу не звертались до органів РАГСу, шлюб вважається збереженим, незважаючи на винесене судом рішення. Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться відділом реєстрації актів громадянського стану (РАГС) за місцем проживання подружжя або одного з них. На підставі спільної заяви подружжя або рішення суду про розірвання шлюбу, що вступило в законну силу, проводиться актовий запис про розірвання шлюбу. Після державної реєстрації розірвання шлюбу обом з колишнього подружжя видається свідоцтво про розірвання шлюбу. При реєстрації розірвання шлюбу знову може бути реалізовано право на вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище, коли укладав шлюб. Він має право і після розірвання шлюбу зберегти прізвище, привласнене йому при вступі до шлюбу, чи за його бажанням при державній реєстрції розірвання шлюбу йому повертається дошлюбне прізвище. За державну реєстрацію розірвання шлюбу, включаючи видачу свідоцтва про розірвання шлюбу, стягується державне мито. Розмір державного мита, що сплачується подружжям за розірвання шлюбу такий: а) за реєстрацію розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей – 0,5 неоподаткованого доходів громадян; б) за реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду про розірвання шлюбу, якщо обоє з подружжя перебувають у першому шлюбі – від 0,5 до 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян з одного або обох із подружжя (точний розмір державного мита для кожного з подружжя визначає суд у своєму рішення про розірвання шлюбу); в) за реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, якщо хоч один з подружжя перебуває у повторному шлюбі, – від 1 до 1,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян з одного або обох із подружжя. При цьому не варто забувати, що за розгляд справи про розірвання шлюбу в суді державне мито сплачується окремо. Наявність у подружжя неповнолітніх дітей; виникнення спору про спільне майно подружжя; або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним, ускладнюють віносини з приводу розірвання шлюбу, а тому є підставами розірвання шлюбу в судовому випадку, оскільки потребують професійного вирішення з боку держави. У інших випадках діє спрощена схема розірвання шлюбу – подружжю достатньо здійснити реєстрацію розірвання шлюбу в органах РАГСу у встановленому законодавством порядку. Отже, розірвання шлюбу в органах РАГСу провадиться: а) при взаємній згоді подружжя на розірвання шлюбу; б) при умові, що таке подружжя не має неповнолітніх дітей; в) при умові, що між подружжям, що розлучається не виник спір про майно, яке є їх спільною сумісною власністю; г) при умові, що між подружжям, що розлучається не виник спір про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним; д) при розірванні шлюбу з особами: визнаними судом безвісно відсутніми, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, засудженими до позбавлення волі на строк не менше трьох років. Але, якщо той з подружжя, що знаходиться в ув’язненні, або опікун того з подружжя, який є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільно сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є непрацездатним, розірвання шлюбу проводиться через суд. Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживанння подружжя або одного з них. Орган реєстрації актів громадянського стану не має права відмовити у реєстрації розірвання шлюбу, якщо один з подружжя звернувся з заявою про розірвання шлюбу до органу РАГСу не за своїм місцем проживання, а за місцем проживання другого з подружжя. При одержанні заяви про реєстрацію розірвання шлюбу орган РАГСу з’ясовує, чи не було зареєстровано розлучення в органі РАГСу за заявою другого з подружжя. Якщо такої реєстрації не було, або той з подружжя, що подав заяву, про неї не знає, орган РАГСу після реєстрації заяви в спеціальному журналі не пізніше тижневого строку надсилає до органу РАГСу за місцем реєстрації шлюбу запит про те, чи немає в запису акта про шлюб відмітки про вже проведену реєстрацію розірвання шлюбу. А тому з подружжя, що подав заяву, роз’яснюється, що після одержання відповіді розірвання шлюбу буде зареєстровано. Орган РАГСу, що одержав такий запит, повинен не пізніше тижневого строку повідомити, коли і яким органом РАГСу було зареєстровано розірвання шлюбу другим з подружжя, чи про те, що відмітки про розірвання шлюбу в запису акта про одруження немає. Орган РАГСу, що направив запит, одержавши повідомлення про відсутність відмітки про розлучення, запрошує заявника для реєстрації розірвання шлюбу і в його присутності реєструє розлучення. Якщо ж органу РАГСу відомо, що другий з подружжя вже зареєстрував розірвання шлюбу, заяву, що надійшла, разом з квитанцією про сплату державного мита він надсилає до відділу РАГСу за місцем здійснення актового запису про розірвання шлюбу для доповнення його відомостями, яких не вистачає. Орган РАГСу, який одержав такі матеріали, зобов’язаний у десятиденний строк доповнити актовий запис про розлучення і надіслати до відділу РАГСу за місцем проживання заявника для вручення йому свідоцтво про розірвання шлюбу, зазначивши в ньому ту ж дату розірвання, що і першому з подружжя. Той з поружжя, що бажає щоб йому було присвоєне дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органах РАГСу при реєстрації розірвання шлюбу. Про присвоєння одному з подружжя дошлюбного прізвища органи РАГСу роблять відповідний запис. Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя, окрім випадків коли розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, здійснюється на підставі їх заяви, в якій, окрім самої вимоги до органів РАГСу зареєструвати розірвання шлюбу, має бути зазначено про відсутність дітей (якщо у подружжя є діти, подружжя має звертатись з позовною заявою про розірвання шлюбу до суду). У цих випадках оформлення розлучення і видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу провадиться після закінчення одного місяця з дня подачі подружжям заяви про розлучення. При обчисленні строку слід керуватись наступними правилами: перебіг місячного строку починається наступного після подачі до органу РАГСу заяви дня і закінчується відповідного числа другого місяця (тобто, якщо Ви, наприклад, здали заяву про розірвання шлюбу 1-го березня, то зареєструвати розірвання Вашого шлюбу органи РАГСу Ви повинні 2-го квітня). Якщо це число припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається найближчий наступний за ним робочий день (з попереднього прикладу –якщо 2 квітня не робочий день, то реєстрація розірвання шлюбу здійснюється 3-го квітня). Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною заявою подружжя передбачає особисту присутність кожного з них або ж підтвердження про згоду того з подружжя, що відсутній на реєстрації розірвання шлюбу. Перед прийняттям заяви про розірвання шлюбу керівник відділу РАГСу зобов’язаний провести бесіду з особами, які подають заяву про розірвання шлюбу. Якщо один з подружжя через поважну причину не має можливості з’явитись до органу РАГСу для подання заяви про розірвання шлюбу (у зв’язку з тяжкою хворобою, тривалим відрядженням, проживанням у віддаленій місцевості тощо), той з подружжя, що з’явився може подати від імені подружжя спільну заяву. Підпис на заяві того з подружжя, що відсутній, повинен бути належним чином засвідчений (нотаріусом, органом РАГСу, командуванням військової частини, капітаном судна, консулом, адміністрацією місця позбавлення волі, виконкомом селищної, сільської Ради народних депутатів). Але якщо один з подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від явки для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу (відмовляється подати відповідну заяву, або, подавши її, не бажає з’являтись для реєстрації розлучення, і, прицьому, не просить про реєстрацію розірвання шлюбу за його відсутності), або коли місце проживання другого з подружжя невідоме, питання про розірвання шлюбу розглядається судом. До заяви про розірвання шлюбу повинно бути додане свідоцтво про одруження. Якщо у подружжя такого свідоцтва немає і запис акта про одруження в органі РАГСу не зберігся, за наявності в документах, що посвідчують особу заявника, відмітки (штампа) про одруження, вимагати поновлення запису акта не треба. Про відсутність свідоцтва робиться відмітка на заяві про реєстрацію розірвання шлюбу. Якщо кожний з подружжя з поважних причин не може особисто з’явитись до відділу РАГСу для реєстрації розірвання шлюбу в установлений для них день, строк реєстрації на їх прохання може бути перенесений на інший день. Про це робиться відмітка в журналі обліку заяв та на самій заяві. У цих випадках строк перенесення реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви. Якщо причина неявки визнана неповажною, а бажання подружжя розірвати шлюб не змінилось, вони можуть повторно подати заяву про розірвання шлюбу до органу РАГСу, який знову призначає місячний строк для реєстрації розлучення. Питання про визнання причин неявки поважними вирішується керівником відділу РАГСу. Якщо той з подружжя, що буде відсутній при реєстрації розірвання шлюбу, бажає після розлучення іменуватись своїм дошлюбним прізвищем, він повинен вказати про це в заяві про розлучення. Якщо розірвання шлюбу реєструється одним з подружжя, до актового запису заносяться всі необхідні відомості про цю особу. Щодо другого з подружжя зазначаються лише прізвище до розірвання шлюбу, ім’я, по батькові, дата народження і сума державного мита, яку він має сплатити. У документах, що посвідують особу розлученого подружжя (це, як правило, паспорт громадянина України), проставляється штамп про реєстрацію розірвання шлюбу, де зазначаються прізвище, ім’я, по батькові особи, з якою припинено шлюб, місце і час реєстрації розірвання шлюбу. Коли особа, в паспорті якої робиться відмітка про розірвання шлюбу, перемінила прізвище на дошлюбне, одночасно вказується, що у зв’язку із зміною прізвища паспорт підлягає обміну в місячний термін. Якщо реєстрація розірвання шлюбу проведена за відсутності одного з подружжя, відмітка про це робиться в його документах при врученні йому свідоцтва про розірвання шлюбу відділом РАГСу за місцем проживання цієї особи. Орган РАГСу, який зареєстрував розірвання шлюбу, повинен у десятиденний строк надіслати повідомлення про розлучення до відділу РАГСу за місцем знаходження актового запису про одруження. Одержавши таке повідомлення, відділ РАГСу повинен у десятиденний строк зробити в графі “Для відміток” запису акта про одруження відмітку про розірвання шлюбу, зазначивши, коли і яким органом РАГСу було зареєстровано розірвання шлюбу, номер актового запису. Одночасно на лицьовій стороні запису акта про одруження зверху вказується: “Шлюб розірвано”, аби не допустити в подальшому помилкової видачі свідоцтва про одруження. Після цього орган реєстрації актів громадянського стану надсилає повідомлення про розірвання шлюбу до архіву органу РАГСу, в якому знаходиться другий примірник запису акта про одруження, для відповідної відмітки. В судовому порядку розірвання шлюбу проводиться за наявності таких обставин: а) коли у подружжя є неповнолітні діти; б) якщо у подружжя, що розлучається, виник спір про майно, яке є їх спільною сумісною власністю (тобто – було придбане під час шлюбу); в) якщо у подружжя, що розлучається, виник спір про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним. При чому в даному випадку, як і в попередніх двох, такий спір може виникнути і під час реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу за спрощеною процедурою, описаною вище. Тому, якщо між подружжям, що подало заяви (спільну заяву) про розірвання шлюбу виникне спір з приводу дітей, спільного майна подружжя, аліментів, які мають сплачуватись на користь того з подружжя, що є непрацездатним, реєстрація розірвання шлюбу органом РАГСу припиняється, а подружжя повинно звертатись з позовною заявою про розірвання шлюбу до суду; г) у справах про розірвання шлюбу з особами, визнаними судом недієздатними, або засудженими до позбавлення волі строком більше ніж на три роки, - якщо той з подружжя, що знаходиться в ув’язненні, або ж опікун недієздатного порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є непрацездатним; д) при відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу; е) якщо один з подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від явки для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу (відмовляється подати відповідну заяву, або, подавши її, не бажає з’являтись для реєстрації розлучення, і, при цьому, не просить про реєстрацію розірвання шлюбу за його відсутності) або коли місце проживання другого з подружжя невідоме. Всі справи про розірвання шлюбу, що підлягають розгляду в суді, умовно можна поділити на дві категорії: а) розірвання шлюбу при згоді обох з подружжя на розлучення; б) при відсутності такої згоди хоча б у одного з подружжя. Необхідність судової процедури в першому випадку обумовлена захистом інтересів неповнолітніх дітей, або – тим аби не затягувати вирішення справи (у випадку виникнення спору про спільне майно подружжя та ін.). Для визначення долі дітей після розлучення подружжя має право укласти і пред’явити на розгляд суду угоду (або свої пропозиції) про те, з ким з них буде проживати неповнолітня дитина (діти), про порядок виплати коштів на утримання дітей і (чи) того з подружжя, що є непрацездатним, про розміри цих коштів, а також – про розподіл спільного майна подружжя. Ці пропозиції, як правило, вказуються в позовній заяві про розірвання шлюбу (окрім питання про стягнення аліментів та їх розмір), оскільки на практиці справа розірвання шлюбу, розподіл спільного майна подружжя, вирішення питання про те з ким з батьків після розлучення буде проживати дитина, з кого з подружжя і в якому розмірі мають стягуватись аліменти на неповнолітніх дітей та (чи) на того з подружжя, що є непрацездатним. Окрім того, якщо подружжя не прийшло до згоди, або не змогло його скласти, суд зобов’язаний прийняти заходи до захисту інтересів дітей. Суд в такому випадку сам визначає у рішенні, з ким з батьків будуть проживати неповнолітні діти після розлучення, з кого з батьків і в яких розмірах мають стягуватись аліменти на утримання дітей. Розподіл майна, а також визначення розміру утримання, що підлягає виплаті одному з подружжя, суд провадить тільки за заявою подружжя чи одного з них. Якщо ж розподіл майна торкається інтересів третіх осіб, суд має право виділити вимогу про розподіл спільного сумісного майна подружжя в окреме провадження. Таким чином, суд за власною ініціативою вирішує лише три питання: з ким будуть проживати неповнолітні діти, в якому розмірі і з кого мають стягуватись аліменти на їх утримання. Питання ж, пов ? язані із спільним майном подружжя або з утриманням подружжя, розглядаються судом лише за заявою подружжя або одного з них. За загальним правилом підсудності позови про розірвання шлюбу подаються до ройонного (міського) суду за місцем проживання відповідача. Але якщо ці позови стосуються осіб, зазначених в ст.42, то позовні заяви можуть подаватись і за місцезнаходженням позивача. На вимоги, що випливають із шлюбно-сімейних відносин, позовна давність (тобто час протягом якого може бути подано позовну заяву до суду) не поширюється. Але для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю встановлюється трирічний строк позовної давності з моменту коли між подружжям не було досягнуто згоди про спосіб розподілу спільного майна. Хоча така умова досить примарна, тому її реалізацію судами на практиці уявити дуже важко. Як правило, це час, з якого подружжя почало проживати окремо один від одного. До суду за місцем проживання позивача позови про розірвання шлюбу можуть подаватись також у випадку, коли на його вихованні є неповнолітні діти, чи коли за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача йому важко. З позовом про розірвання шлюбу має право звернутись один з подружжя, який має процесуальну правозданість (який може підтвердити документально, що перебуває у шлюбі з відповідачем). В передбачених законом випадках (якщо цього вимагає захист інтересів того з подружжя, який є неповнолітнім) позов про розірвання шлюбу може подаватись його законним представником (батьками) або опікуном, чи прокурором. Враховуючи особливість шлюбно-сімейних відносин, їх довірчий характер, у справах про розірвання шлюбу не можуть брати участь треті особи, предметом судового розгляду не може бути вимога щодо майна, право на яке оспорюється в установленому порядку третіми особами. За розгляд позовних заяв, що подаються до суду сплачується державне мито в розмірі: а) iз позовних заяв про розірвання шлюбу (загальне правило) – 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян; б) iз позовних заяв про розірвання повторного шлюбу – 1 неоподаткований мінімум доходів громадян; в) у разі поділу майна при розірванні шлюбу (вимога про це вказується в позовній заяві) – мито визначається відповідно до ціни позову, а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки позовну заяву про розірвання шлюбу оплачує державним митом позивач, а, визначена судом сума, що сплачується в дохід держави при реєстрації розірвання шлюбу, стягується в дохід держави, при реєстрації розірвання шлюбу підлягає стягненню з одного або обох з подружжя, то, сплачене позивачем при подачі позовної заяви мито, не включається до складу судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами. Як вже зазначалося, розірвання шлюбу відбувається лише в тому разі, коли судом буде встановлено, що дальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими. Причинами для подібної констатації судом можуть бути: пияцтво одного з подружжя, подружня зрада, суперечки і скандали, ревнощі, бездітність та інше. Наявність таких підстав має бути вказано в позовній заяві про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу також провадиться за обов’язкової умови, що заходи суду по примиренню сторін виявились безрезультатними і подружжя (чи один з них) наполягає на розлученні. Так, при розгляді справи про розірвання шлюбу за відсутності згоди на розірвання шлюбу у одного з подружжя, суд зобов’язаний вжити заходів до примирення сторін (наприклад, провести бесіду з подружжям про те, як можна налагодити сімейне життя і т.п.) і відкласти розгляд справи, призначивши подружжю строк для примирення в межах шести місяців. З ініціативою встановлення строку для примирення може виступити як один з подружжя, який бажає зберегти шлюб, так і сам суд. У межах цього ж шестимісячного строку суд може повторно відкласти розгляд справи про примирення подружжя, або, навпаки, за обгрунтованим клопотанням сторін (чи однієї сторони) скоротити визначений для примирення строк. Питання про відкладення строку судового розгляду і визначення строку для примирення вирішується після з’ясування обставин справи, з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення шляхом постановлення ухвали. При цьому, якщо в позові одночасно були зазначені вимоги щодо стягнення аліментів на неповнолітніх дітей чи одного з подружжя, суд вирішити питання про надання утримання до вирішення справи по суті. При досягненні подружжям примирення, провадження у справі закривається на підставі поданої позивачем (обома сторонами) заяви про відмову від позову. Якщо ж після закінчення наданого подружжю строку заява про закриття справи не надійшла і сторони в судове засідання не з’явились, суд залишає заяву без розгляду. Суд при розгляді справи про розірвання шлюбу приймає одне з наступних рішень: а) розірвати шлюб; б) відкласти розгляд справи, призначивши подружжю строк для примирення; в) відмовити у позові. Відмова судом в задоволенні позову не перешкоджає подружжю, яке не бажає зберігати шлюбні відносини, повторно подати до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Таким чином, фактично право подружжя розірвати шлюб нічим не обмежено, - встановлюється лише процедура, що дозволяє встановити дійсність намірів розірвати шлюб. При відмові в задоволенні позову про розірвання шлюбу, суд не розглядає в тому ж провадженні інші, заявлені одночасно з цим позовом, вимоги подружжя. В цьому випадку сторони мають право подати самостійний позов з відповідною вимогою з дотриманням правил підсудності. Якщо разом з позовом про розірвання шлюбу була заявлена вимога про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, то у випадку відмови суду у позові про розлучення, ця вимога виділяється в окреме провадження, і розглядається судом по суті з врахуванням дня, коли була заявлена ця вимога, оскільки аліменти на дітей стягуються з моменту пред"влення про це позову. Шлюб вважається розірваним з моменту його держаної реєстрації, тому після вступу рішення суду про розірвання шлюбу один або обоє з подружжя подають до РАГСу за місцем проживання подружжя або одного з них заяву про реєстрацію розірвання шлюбу. До заяви має бути прикладена копія рішення суду або витяг з такого рішення. Під час укладення шлюбу між подружжям може бути укладений шлюбний контракт. В такій угоді сторони обумовлюють майнові права і обов’язки подружжя, які при цьому можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно із законодавством. В шлюбному контракті можуть обумовлюватись: а) розмір часток у праві власності на майно, що буди нажите в період шлюбу; б) умови поділу спільного майна подружжя у разі розлучення та іншi умови. Такий шлюбний контракт додається до позовної заяви про розірвання шлюбу, а суд, в свою чергу, має врахувати умови шлюбного контракту. Реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу. А, з урахуванням того, що шлюб вважається припиненим з дня реєстрації розірвання шлюбу, до цієї реєстрації можливе примирення подружжя, в разі досягнення якого, суд за їх письмовими заявами постановляє ухвалу про закриття провадження. “Правилами реєстрації актів громадянського стану в Україні” передбачено, що у випадку, коли один з подружжя за рішенням суду зареєстрував розірвання шлюбу, а другий з поважних причин не може особисто з’явитись до відділу РАГСу,- для його реєстрації, доповнення актового запису може бути проведено по нотаріально засвідченій довіреності (а не спільної заяви, як у спрощеному порядку розірвання шлюбу) на загальних підставах. Якщо розірвання шлюбу реєструється одним з подружжя, при складанні актового запису в нього вносяться всі необхідні відомості, що стосуються цієї особи. Щодо другого з подружжя зазначаються лише прізвище, ім’я, по батькові, дата народження і сума державного мита, яку він має сплатити відповідно до рішення суду за рерєстрацію розірвання шлюбу. У цьому разі, в свідоцтві про розірваня шлюбу зазначається прізвище, присвоєне після розірвання шлюбу лише тому з подружжя, що зареєстрував розлучення.
РОЗДІЛ 2.
Деякі особливості розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами і іноземних громадян між собою на тереторії України. Визнання розлучень, здійснених поза межами України. Розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою на території України провадиться за законодавством України. Розірвання шлюбів між громадянами України та іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законодавством відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один з подружжя проживав за межами України. Розірвання шлюбів між громадянами України, здійснене поза межами України за законодавством відповідних держав визнається дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали за межами України. Розірвання шлюбів між іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законодавством відповідних держав, визнається дійсним в Україні. Громадянин України, що проживає поза межами України, має право розірвати шлюб з іншим з подружжя, який проживає поза межами України, незалежно від його громадянства в судах України. У тих випадках, коли за законодавством України допускається розірвання шлюбу в органах РАГСу, шлюб може бути розірвано в консульських установах та дипломатичних предстаництвах України за кордоном. Справи про розірвання шлюбу за заявами громадян України, які проживають поза межами України, можуть розглядатись в судах України за дорученням Верховного Суду України.
РОЗДІЛ 3.
Припинення шлюбу внаслідок смерті або оголошнння померлим одного з подружжя. Порядок припинення такого шлюбу. Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з подружжя, оголошеного померлим. Шлюб припиняється внаслідок настання певних життєвих обставин, передбачених законодавством України, або – за бажанням одного чи обох з подружжя. Перелік таких підстав вичерпно дається в законодавстві. Смерть або оголошення судом померлим одного з подружжя є підставами, передбаченими законом для безумовного припиненя шлюбу. Тому, незалежно від бажання іншого з подружжя зберегти шлюбні відносини – шлюб припиняється. Ви можете звернутися до суду з проханням визнати громадянина померлим у випадку, якщо в місці останнього проживання такого громадянина немає відомостей про місце його перебування протягом 3-х років. Але якщо така особа зникла за обставин що загрожували смертю або якщо є підстави припустити загибель особи від нещасного випадку, - суд може визнати особу померлою і протягом 6-ти місяців з моменту, коли хоч одній особі було достовірно відомо, що особа жива. Причому, для визнання громадянина померлим абсолютно не обов’язкове попередне визнання особи безвісно відсутньою. Моментом, з якого обчислюється вищевказаний трирічний (шестимісячний строк) є день отримання останніх відомостей про відсутнього. Якщо ж такий день встановити неможливо, то початком відліку безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, в якому були отримані останні відомості. Такими відомостями можуть бути, наприклад, листи, телефонні дзвінки від зниклого, факти його зустрічей з іншими людьми тощо. При неможливості ж встановити і місяць – перше січня наступного року. Особа оголошується померлою тільки за відповідним рішенням суду. Така заява про визнання особи померлим може бути подана як іншим з подружжя, так і особами які мають заінтересованість у визнанні особи померлою. Очевидно, що коло таких осіб досить широке. В заяві Ви повинні зазначити: а) для якої мети необхідно Вам оголошення особи померлою ( в нашому випадку такою метою, очевидно, може бути бажання укласти новий шлюб, або просто бажання припинити шлюбні відносини із безвісно зниклим); б) обставини, що стверджують безвісну відсутність або які дають підставу припустити загибель громадянина від певного нещасного випадку. Така заява подається до місцевого (районного (міського)) суду за місцем проживання заявника. Протягом 7-ми днів (20-ти днів, якщо суд визнає це за необхідне) з дня подачі Вашої заяви суд повинен призначити справу до розгляду, повідомивши про день та час слухання. За результатами розгляду справи суд виносить рішення про оголошення громадянина померлим. Таке рішення вступає в законну силу через місяць після його проголошення, якщо на таке рішення не було подано до апеляційної інстанції судів скарги зацікавлених у вирішенні справи осіб або подання прокурора (в такому випадку – з дня винесення рішення по даній справі апеляційною інстанцією). Після набрання рішенням суду про оголошення громадянина померлим законної сили, місцевий (районний (міський)) суд, що розглядав Вашу справу, надсилає своє рішення відповідному районному відділу запису актів громадянського стану для реєстрації смерті громадянина, а також до ноторіальної контори для вжиття заходів по охороні спадкового майна. Реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті, або за місцем поховання. Якщо ж особа була оголошена померлою в судовому порядку, реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника (тобто особи, що подає заяву про реєстрацію смерті: родичів померлого, його сусідів та інших). Якщо Ви складаєте заяву про реєстрацію смерті особи, то не пізніше 3-х діб подаєте її до відповідного відділу реєстрації актів громадянського стану (не пізніше 5-ти діб, - якщо це пов’язано з необхідністю продовжити строк для отримання медичної довідки про смерть особи). До заяви Ви повинні додати такі документи: а) лікарське свідоцтво або фельдшерську довідку про смерть особи. б) рішення суду про оголошення громадянина померлим (якщо таке є). в) паспорт, військовий квиток померлого (оголошеного судом померлим). Але нездача цих документів не є підставою для відмови у реєстрації смерті. г) документи, що підтверджують Вашу особу (паспорт, посвідчення особи або військовий білет. Після розгляду Вашої заяви відповідний відділ реєстрації актів громадянського стану повинен видати Вам свідоцтво про смерть громадянина, де обов’язково мають бути зазначені час і причини його смерті. За реєстрацію смерті державне мито не справляється. Паспорт померлого орган РАГСу вилучає і направляє до органів внутрішніх справ за місцем реєстрації смерті, а військовий квиток – до відповідного районного (міського) військомату, де померлий перебував на обліку. При припиненні шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя, шлюб вважається припиненим з дати смерті, вказаної в свідоцтві про смерть. Якщо особу було оголошено померлою, то Вам не потрібно подавати таку заяву – сам суд направляє своє рішення про оголошення громадянина померлим до відповідного відділу реєстрації актів громадянського стану районної (районної у містах адміністрації), або ж до відповідного віддділу реєстрації актів громадянського стану міських (міст обласного підпорядкування) і районних у містах Рад народних депутатів, де реєстрація смерті відбувається за правилами, які будуть описані нижче. Датою смерті особи, оголошеної померлою судом, вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення особи померлою. Якщо оголошується померлим громадянин, зниклий без вісті за обставин, що загрожували смертю чи дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті цього громадянина день його гаданої загибелі. В цьому випадку шлюб буде вважатись припиненим з умовного дня загибелі, того з подружжя, що оголошений судом померлим. Факт реєстрації смерті громадянина і видачі іншому з подружжя свідоцтва про смерть є одночасно свідченням припинення шлюбних відносин. Тобто, реєстрації припинення шлюбу з померлим від іншого з подружжя не вимагається. Тому, якщо, наприклад, інший з подружжя захоче взяти новий шлюб, – до органу РАГСу йому достатньо подати свідоцтво про смерть колишнього чоловіка (жінки). Оголошення громадянина померлим, звичайно, свого роду припущення, тому неважко уявити ситуацію, коли особа, оголошена судом померлою виявиться живою. Як же в такому разі вирішується питання, якщо інший з подружжя, скажімо, взяв інший шлюб; або – що треба зробити щоб поновити шлюб з особою раніше оголошеною судом померлою? Оскільки оголошення громадянина померлим лише припущення, воно, у випадку з’ясування, що особа жива, - спростовується. Так, одержавши відомості, що громадянин, оголошений судом померлим, Ви (або інша зацікавлена у справі особа) звертаєтесь до місцевого (районого (міського)) суду, який виніс рішення про оголошення громадянина померлим із заявою про скасування попереднього рішення. В заяві обов’зково мають бути вказані джерела, з яких вам відомо, що особа жива. В результаті розгляду справи суд виносить рішення про скасування попереднього рішення суду про оголошення громадянина померлим. Копію такого рішення суд надсилає до відповідного органу реєстраціїї актів громадянського стану для анулювання запису про смерть смерть в Книзі записів актів громадянського стану, а також органам опіки і піклування для зняття опіки над майном громадянина, який повернувся. Шлюб громадянина, оголошеного раніше померлим, в цьому випадку вважається поновленим з моменту винесення судом рішення про скасування попередьо винесеного рішення про оголошення громадянина померлим. Такий шлюб підлягає відновленню незалежно від бажання осіб, чий шлюб відновлюється, і це, звичайно, несправедливо по відношенню до них. Але у випадку, коли другий з подружжя уклав новий шлюб, необхідно зареєструвати розірвання шлюбу з особою, що з’явилась, при цьому остання вправі одержати у відділі реєстрації актів громадянського стану, що зареєстрував розірвання шлюбу, свідоцтво про розірвання шлюбу. Якщо ж новий шлюб укладе громадянин, оголошений судом померлим, - такий шлюб буде вважатись недійсним, і в жодному випадку не буде підставою анулювання попереднього шлюбу.
РОЗДІЛ 4.
Розірвання шлюбу з особами безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства або засудженими до позбавлення волі. Особливості порядку розірвання такого шлюбу. Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з поружжя, визнаного безвісно відсутнім. Бувають випадки, коли в силу відсутності протягом тривалого часу одного з подружжя або нездатності усвідомлювати ним своїх дій, інший з подружжя не може тривалий час реалізувати свої матеріальні і нематеріальні права, безпосередньо пов? язані зі шлюбними правовідносинами. Так, у випадку, коли громадянин визнаний судом безвісно відсутнім, другий з подружжя не може в повній мірі розпоряджатись всім майном, що належить до спільної сумісної власності подружжя – не може, наприклад укладати цивільні угоди про відчуження такого майна, якщо для цього законодавством передбачена обов’язкова згода обох з подружжя. При визнанні судом одного з подружжя безвісно відсутнім, як і при його засудженні виключається можливість ведення спільного господарства, що є базовим принципом шлюбних відносин. Коли особа визнана судом недієздатною, то не відсутність її, а неможливість розуміти значення своїх дій такою особою спричиняє нерівність у матеріальних та нематеріальних правах між подружжям. Все це і зумовило необхідність надати можливість для дружини (чоловіка) засудженого, визнаного судом безвісно відсутним чи недієздатним припинити такі “нездорові” шлюбні відносини. Громадянин може бути в судовому порядку визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування. Моментом, з якого обчислюється вищевказаний річний строк, є день отримання останніх відомостей про відсутнього. Якщо ж такий день встановити неможливо, то початком відліку безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, в якому були отримані останні відомості. Такими відомостями можуть бути, наприклад, листи, телефонні дзвінки від зниклого, факти його зустрічей з іншими людьми тощо. При неможливості ж встановити і місяць – перше січня наступного року. Одного з подружжя також може бути визнано судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства (так само подається заява до суду про визнання громадянина недієздатним членами сім? ї, лікувальним закладом та ін. При розгляді справи про визнання громадянина безвісно відсутнім суд обов? язково проводить судово-психіатричну експертизу), про що суд виносить відповідне рішення. При цьому варто відмежовувати ситуацію коли шлюб укладався з особою вже визнаною судом недієздатною – в такому випадку суд не розриває шлюб, а визнає його недійсним. Внаслідок вчинення особою кримінального злочину, її може бути засуджено до кримінального покарання – позбавлення волі. Якщо строк позбавлення волі перевищує три роки, то такий вирок суду про позбавлення волі одного з подружжя може бути підставою розірвання шлюбу за заявою іншого з подружжя. При цьому згоди на розірвання шлюбу від засудженого чоловіка (дружини) не треба. У всіх трьох вищеназваних випадках, а саме: а) винесенні судом рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім; б) винесенні судом рішення про визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби чи недоумства; в)винесенні судом вироку про позбавлення громадянина волі строком від 3-х і більше років чоловік (дружина) особи, щодо якої було винесено одне з вищевказаних рішень чи вирок суду може звернутись до органу РАГСу із заявою про розірвання шлюбу без згоди іншого з подружжя. У всіх трьох випадках порядок реєстрації розірвання шлюбу подібний, різниця лише в тому які документи подаються до органу РАГСу. Справи якщо одного з подружжя визнано в судовому порядку безвісно відсутнім, недізєдатним, або який засуджений до позбавлення волі строком більше ніж на 3 роки, при умові відсутності дітей і спору про спільне майно подружжя між чоловіком і дружиною, розглядаються відділом реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання другого з подружжя (позивача). Реєстрація розірвання шлюбу з підстав, передбачених ст.42 КпШтС України, провадиться за заявою одного з подружжя. До заяви про розірвання шлюбу додаються: а) копія або виписка судового рішення про визнання одного з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або копії вироку суду (виписки з вироку) про засудження його до позбавлення волі на строк не менше 3-х років; б) квитанція про сплату державного мита. Розмір дежавного мита складає 0,03 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. У заяві повинна бути зазначена поштова адреса другого з подружжя, що перебуває в місцях позбавлення волі; або опікуна недієздатного. Про подання заяви відповідний відділ реєстрації актів громадянського стану повідомляє другого з подружжя, що перебуває в місцях позбавлення волі, або опікуна недієздатного, встановлюючи у повідомленні строк, протягом якого слід сповістити чи є спір про дітей, про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, або сплату аліментів тому з подружжя, який потребує матеріальної допомоги. Встановлений для відповіді строк не повинен перевищувати одного місяця. При одержанні повідомлення про відсутність спору або неодержанні відповіді в установлений строк відділ реєстрації актів громадянського стану реєструє розірвання шлюбу. А, якщо до закінчення призначеного строку не надійде відповідь, яка підтверджує, що засуджений перебуває в місцях позбавлення волі, реєстрація розірвання шлюбу відкладається, а до виправно-трудової установи надсилається нагадування. Коли той з подружжя, що перебуває в місцях позбавлення волі, або опікун одного з подружжя, визнаного судом недієздатним порушить спір про дітей, про спільне майно подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку . Якщо за повідомленням адміністрації місць позбавлення волі засуджений звільнений, реєстрація розірвання шлюбу провадиться за загальними правилами, - тобто за згодою і заявами обох з подружжя. При одержанні відповіді про відсутність спору або неодержанні її у встановлений у повідомленні повторний строк відділ реєстрації актів громадянського стану реєструє розірвання шлюбу. Умови і порядок видачі свідоцтва про розірвання шлюбу загальні і були описані вище. Справи про розірвання шлюбу з особами визнаними в судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними, або засудженими до позбавлення волі строком більше ніж на три роки можуть розглядатись і в суді. Це ті випадки, коли опікун майна чи родичі визнаного безвісно відсутнім, опікун того з подружжя, що є недієздатним, або засуджений до позбавлення волі порушать спір про дітей, з приводу спільного майна подружжя, або аліментів, які мають сплачуватись тому з подружжя, який є непрацездатним. За розгляд справи про розірвання шлюбу з особами, визнаними в судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними, або засудженими до позбавлення волі строком не менше ніж на три роки, з подружжя або одного з них стягується державне мито у розмірі 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними в судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними, або засудженими до позбавлення волі строком не менше ніж на три роки, подаються до місцевого (районного (міського)) суду за місцем проживання або позивача, або відповідача. Якщо вимога про розірвання шлюбу пред’являється до особи, засудженої до позбавлення волі строком не менше трьох років, то справа порушується в суді за останнім місцем проживання цієї особи до її засудження, за вийнятком випадків, коли на вихованні позивача є неповнолітні діти, чи коли за станом здоров’я чи з ін. поважних причин, виїхати до місця проживання відповідача для нього важко. До позову додається квитанція про сплату державного мита.