Проект Закона Украины об Оценочной деятельности

Проект

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

(щодо оціночної діяльності в Україні)

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, 47, ст. 251 із змінами), виклавши його у такій редакції:

Закон України «Про оціночну діяльність в Україні»

 

Цей Закон визначає правові засади здійснення професійної оціночної діяльності (далі – оціночна діяльність) в Україні з метою захисту законних інтересів суспільства, громадян України,  держави, територіальних громад та інших суб'єктів відносин у питаннях професійної оцінки об’єктів оцінки (далі – оцінка об’єктів) та використання її результатів.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Відносини, що регулюються цим Законом

Положення цього Закону поширюються на відносини, які виникають у процесі здійснення професійної оцінки об’єктів, що належать державі, територіальним громадам, фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Стаття 2. Законодавство України про професійну оцінку об’єктів та професійну оціночну діяльність

Законодавство України про професійну оцінку об’єктів та професійну оціночну діяльність ґрунтується на Конституції України та регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, що не

суперечать цьому Закону.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Професійна оцінка об’єктів

Професійна оцінка об’єктів (далі – оцінка) – це процес визначення вартості об’єктів оцінки на певну дату оцінки у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань оцінки.

Види вартості та їх визначення встановлюються Національними стандартами.

Стаття 4. Об’єкти оцінки

Об’єкти оцінки – усі види майна та майнових (речових) прав, що є об’єктами цивільних, господарських та інших правовідносин, інші об’єкти майнових прав, щодо яких можуть виникати цивільні правовідносини

(крім особистих немайнових прав).

До об’єктів оцінки належать:

нерухомі та рухомі речі, а також сукупність таких речей, та майнові права щодо них;

єдині (цілісні) майнові комплекси та майнові права щодо них;

будь-які інші майнові права, які відмінні від права власності, зокрема, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), речові права на чуже та безхазяйне майно,

а також інші специфічні майнові права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги;

збитки, шкода, роботи, послуги та інформація;

інші об'єкти майнових прав, щодо яких можуть виникати цивільні правовідносини (частки (паї, акції), інші цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності тощо).

Стаття 5. Професійна оціночна діяльність та її форми

Професійна оціночна діяльність (далі – оціночна діяльність) – діяльність професійних оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до вимог цього Закону, що здійснюється у таких

формах:

практична діяльність, яка полягає у визначенні вартості об’єкта та полягає у проведенні незалежної оцінки об’єкта, складанні звіту про оцінку відповідно до вимог, встановлених цим Законом та іншими

нормативно-правовими актами з питань оціночної діяльності, суб’єктами оціночної діяльності;

діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з визначення вартості об’єктів оцінки з метою їх передачі в оренду, приватизації, оподаткування;

консультаційна діяльність, яка полягає в наданні суб’єктом оціночної діяльності консультацій з питань оцінки в усній або письмовій формі;

рецензування звіту про оцінку, яке полягає в неупередженому розгляді звіту про оцінку з метою надання висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності вимогам цього Закону,

нормативно-правовим актам з питань оціночної діяльності, в порядку визначеному цим Законом;

навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.

Оціночна діяльність, незалежно від її форми, здійснюється відповідно до вимог цього Закону.

Незалежною оцінкою є оцінка, що проведена суб’єктом оціночної діяльності за умов дотримання ним принципів незалежності та інших вимог цього Закону, та за результатами якої складений звіт про оцінку. Використання іншої назви документу про незалежну оцінку, крім назви «Звіт про вартість об’єкту оцінки» забороняється.

Діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання незалежної оцінки цього майна. При цьому, висновок про вартість майна в експертному дослідженні наводиться за результатами звіту про оцінку майна, який є обов’язковою частиною дослідження та повинен відповідати вимогам цього Закону та Національних стандартів оцінки.

Діяльність оцінювачів, пов’язана з оцінкою культурних цінностей здійснюється на умовах і в порядку передбачених спеціальним законом з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання незалежної 
оцінки цього майна. При цьому висновок оцінювача про вартість майна наводиться за результатами експертного висновку (висновків) експертів мистецтвознавців (та інших потрібних), що передують  проведенню оцінки.
Діяльність експертів, пов’язана з визначенням митної вартості майна/товарів, здійснюється на умовах і в порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання незалежної оцінки цього майна. 
При цьому висновок про вартість майна наводиться за результатами звіту про оцінку  майна, який є обов’язковою частиною дослідження та повинен відповідати вимогам цього Закону та Національних стандартів оцінки.

Стаття 6. Оцінка, що проводиться органами державної влади та органами місцевого самоврядування

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право самостійно здійснювати оцінку об’єктів лише у випадках, коли передбачаються  продаж або передача  в оренду майна, власником

якого вони виступають, на конкурентних засадах.

Вартість, яка визначається в таких випадках, є початковою (стартовою).

Така оцінка здійснюється оцінювачами, що відповідають вимогам цього Закону, та які працюють у складі органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Підставою для проведення оцінки об’єкта оцінки органами державної влади та органами місцевого самоврядування є наказ (рішення) про проведення оцінки.

За результатами оцінки, що проводилася органами державної влади та органами місцевого самоврядування, складається акт про оцінку.

Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження:

не може передбачатися виключне право проведення оцінки органами державної влади та органами місцевого самоврядування або оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на проведення оцінки об’єкта оцінки суб’єктами оціночної діяльності, які створені зазначеними органами державної влади та місцевого самоврядування.

Особливості здійснення оцінки державного та комунального майна, яке підлягає приватизації, передачі його в оренду, та порядок експертизи актів про оцінку встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог цього Закону.

Стаття 7. Види оцінки. Обов’язкові випадки проведення оцінки

Оцінка може бути добровільною та/або обов’язковою.

Добровільна оцінка проводиться суб’єктом оціночної діяльності за ініціативою замовника оцінки.

Незалежна оцінка обов’язково здійснюється у таких випадках:

1) створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

2) реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

3) виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

4) приватизації, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

5) переоцінки основних засобів для цілей бухгалтерського обліку;

6) визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, у тому числі у разі вирішення судових спорів;

7) відчуження (купівлі-продажу, міни тощо) державного майна, майна, що є у комунальній власності, у тому числі відчуження такого майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі

відчуження, або у разі відчуження одному покупцю;

8) оренди, застави державного (комунального) майна;

9) опису активів у разі арешту активів платника податків;

10) реалізації окремих видів державного майна та майна, що перейшло у державну власність;

11) визначення вартості внесків (активів), які вносяться учасником або засновником господарського товариства будь-якої форми власності до статутного фонду, а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства;

12) визначення вартості внесків (активів), які передаються об`єднанню підприємств його учасниками на основі установчого договору чи рішення про утворення об`єднання підприємств, а також у разі повернення таких активів учасникам об`єднання підприємств;

13) визначення вартості майна з метою оподаткування;

14) визначення вартості майна як об’єкту страхування;

15) визначення вартості майна, що відчужується, при процедурі банкрутства;

16) визначення вартості товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів;

17) в інших випадках, визначених законодавством, за рішенням суду.

Випадки та порядок проведення оцінки державного майна (комунального майна), об’єктів з часткою державного майна (часткою комунального майна) при приватизації та у разі їх повернення у державну (комунальну) власність 
встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.

Стаття 8. Напрями оцінки

Перелік напрямів оцінки затверджується Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності та доводиться до відома зацікавлених осіб шляхом оприлюднення в засобах масової інформації.

Розділ ІІ. ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 9. Мета оцінки

Оцінка здійснюється з метою:

визначення вартості об’єкта оцінки для вчинення правочинів (купівлі-продажу, дарування, спадкування, міни, оренди тощо);

визначення вартості об’єкта оцінки (цілісного майнового комплексу, основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій, пакетів акцій або корпоративних часток, іншого майна, яке відповідно до законодавства може бути внесено до статутного фонду підприємства) під час створення підприємства;

визначення вартості об’єкта оцінки під час реорганізації, ліквідації, санації або банкрутства підприємства;

визначення вартості об’єкта оцінки, що підлягає приватизації, або поверненню у державну власність;

визначення вартості об’єкта оцінки, у разі його застави (іпотеки);

обґрунтування інвестиційних проектів, бізнес-планів та підприємницьких ризиків;

визначення бази оподаткування у випадках, передбачених податковим законодавством;

визначення вартості об’єкта оцінки під час укладення договорів страхування;

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

визначення орендної плати;

вирішення спорів щодо вартості об’єктів оцінки;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 10. Принципи провадження оціночної діяльності

Оціночна діяльність здійснюється на основі таких принципів:

додержання законів України, інших актів у сфері оціночної діяльності;

пріоритетності прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

об'єктивності здійснення оціночної діяльності;

прозорості здійснення оціночної діяльності;

незалежності здійснення оціночної діяльності;

неупередженості здійснення оціночної діяльності;

професійності здійснення оціночної діяльності;

рівності перед законом оцінювачів;

здійснення оцінки у спосіб, який виключає введення в оману користувача її результатами або двозначні тлумачення її результатів.

Стаття 11. Підстави для проведення оцінки та рецензування звітів про оцінку

Підставами для проведення оцінки є:

договір на проведення оцінки, укладений між суб’єктом оціночної діяльності та замовником оцінки;

наказ (рішення) органу державної влади (місцевого самоврядування) про проведення оцінки відповідно до ст. цього Закону;

ухвала (постанова) суду про призначення оцінки;

інші підстави, передбачені чинним законодавством.

Підставами для рецензування звіту про оцінку є:

вимога особи, яка використовує оцінку та її результати для прийняття рішень, у тому числі  вимога замовників (платників) оцінки;

рішення (ухвала) суду;

власна ініціатива суб'єкта оціночної діяльності, що провів оцінку;

подання саморегулівних організацій оцінювачів.

Об’єктом рецензування може бути лише оригінал звіту про оцінку майна у повній формі.

Стаття 12. Замовники оцінки

Замовниками оцінки об’єкта оцінки можуть бути юридичні та фізичні особи, яким об’єкт оцінки належить на законних підставах або

у яких перебуває на законних підставах, такі, які замовляють оцінку за дорученням або за згодою зазначених осіб, а також такі, які

можуть набути право власності на об’єкт оцінки в результаті вчинення правочину, заставодержателі, страхові компанії.

Замовники обов’язкової оцінки зобов’язані забезпечити на законних підставах доступ оцінювача або суб'єкта оціночної діяльності

до об’єкта оцінки, отримання ним необхідної та достовірної інформації про об’єкт оцінки.

Органи державної влади або місцевого самоврядування можуть виступати замовниками оцінки об’єктів з метою визначення бази оподаткування.

Правоохоронні органи та органи виконавчої влади можуть бути замовниками оцінки у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 13. Правила професійної етики

Під час здійснення оціночної діяльності суб’єкти оціночної діяльності, оцінювачі, державні органи та органи місцевого самоврядування дотримуються правил професійної етики, що затверджуються рішенням Національної комісії з питань оцінки та оціночної діяльності. Визначення правил професійної етики відбувається на основі принципів провадження оціночної діяльності, передбачених цим законом.

Стаття 14. Методичні засади проведення оцінки

Оціночна діяльність здійснюється на основі національних стандартів оцінки, методик та порядків, інших нормативно-правових актів, що розроблені на основі цього Закону, національних стандартів та не

суперечать їм.

Національні стандарти встановлюють основні принципи оцінки, підходи, методи, оціночні процедури, вимоги до звітів про оцінку та їх рецензування.

Національні стандарти за поданням Національної комісії з оцінки затверджуються Кабінетом міністрів України.

Методики та порядки встановлюють особливості оцінки певних активів або певних видів вартості або процедур, які застосовуються в окремих випадках або з певною метою, та затверджуються Національною

комісією.

В основу розроблення національних стандартів оцінки покладаються правила міжнародної оціночної практики (Міжнародні стандарти оцінки та методичні правила, що можуть бути визнані загальноприйнятими в міжнародній оціночній практиці).

У випадках, неврегульованих законодавством України, зокрема, національними стандартами оцінки, а також на вимогу замовника оцінки, застосовуються вимоги Міжнародних стандартів оцінки в редакції, що є чинною (легалізованою в Україні) на дату оцінки.

Стаття 15. Дотримання принципу незалежності при здійсненні оціночної діяльності

Забороняється проведення оцінки об’єкта суб'єктами оціночної діяльності та оцінювачами у разі:

проведення суб'єктом оціночної діяльності оцінки об’єкта, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його штатному складі, на праві власності або на який зазначені особи мають майнові права;

проведення оцінки об’єкта фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки із зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності, керівництво якого має зазначені зв'язки;

проведення оцінки об’єкта своїх засновників (учасників).

Забороняється втручання в діяльність суб’єкта оціночної діяльності, або діяльність оцінювачів, що працюють у його складі, будь-яких зацікавлених осіб, якщо це може негативно вплинути на достовірність та об’єктивність результатів оцінки.

Результати оцінки, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, або з порушенням інших вимог цього Закону, є недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Стаття 16.  Договір на проведення оцінки

Договір на проведення оцінки укладається у простій письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. У разі укладання багатостороннього договору, крім замовника оцінки, суб’єкта оціночної

діяльності, стороною договору може бути платник за договором або споживач оцінки – державний орган влади, фізична або юридична особа, яка приймає рішення на підставі поданої замовником оцінки, або

сторона – контрагент угоди.

Істотними умовами договору на проведення оцінки, яка здійснюється на замовлення державного органу або органу місцевого самоврядування,  є:

зазначення об’єкту, що підлягає оцінці;

мета, з якою проводиться оцінка;

дата, станом на яку визначається вартість об’єкта оцінки (дата оцінки);

строк виконання робіт з оцінки об’єкту;

розмір і порядок оплати робіт;

права та обов'язки сторін договору;

умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

В договорі за згодою сторін також може визначатися вид вартості об’єкту, що підлягає визначенню.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки об’єкту визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної

діяльності на конкурентних засадах - за результатами конкурсу (тендеру).

Забороняється встановлення у договорі розміру грошової винагороди як частки вартості об’єкта оцінки.

Права, обов'язки та відповідальність суб'єкта оціночної діяльності, який проводить оцінку об’єкта оцінки на підставі ухвали (постанови)

суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Стаття 17. Загальні вимоги до звіту про оцінку

Вимоги до змісту висновку про вартість об’єкта оцінки, порядку його складання та оформлення визначаються національними

стандартами з оцінки.

Забороняється складання та підписання висновку про вартість об’єкта оцінки без складання звіту про оцінку.

Примірник звіту про оцінку зберігається суб’єктом оціночної діяльності відповідно до договору на проведення оцінки, якщо інше не передбачене законодавством.

Стаття 18. Рецензування звіту про оцінку

Рецензування звіту про оцінку – неупереджений розгляд звіту про оцінку з метою надання висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності вимогам цього Закону та

нормативно-правовим актам з питань оціночної діяльності, в порядку, визначеному цим Законом.

Рецензування звіту про оцінку можуть здійснювати рецензенти – фізичні особи-оцінювачі, що отримали відповідний сертифікат рецензента на право здійснення рецензування звітів про оцінку за

відповідними напрямами відповідно до цього Закону.

Рецензія може бути оскаржена до Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

У разі надання неякісної рецензії, що підтверджено Апеляційно-експертною палатою Національної комісії з питань оцінки та оціночної діяльності, рецензент позбавляється сертифіката рецензента.

Оцінювач, якого позбавили сертифіката рецензента, не має права на повторне отримання сертифіката рецензента протягом п’яти років.

Кваліфікаційні вимоги до рецензентів та порядок отримання сертифіката рецензента встановлюються Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Порядок проведення рецензування, вимоги до рецензії, оскарження рецензії та порядок вирішення спорів щодо рецензування встановлюються Національною комісією з питань оцінки та регулювання

оціночної діяльності.

Стаття 19. Вартість об’єкта оцінки для цілей оподаткування

Вартість об’єкта оцінки для цілей оподаткування визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Розділ ІІІ. СТАТУС ПРОФЕСІЙНОГО ОЦІНЮВАЧА, СУБ’ЄКТА ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОЦІНЮВАЧІВ ТА СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Стаття 20. Професійний оцінювач

Професійним оцінювачем може бути фізична особа, яка має повну вищу освіту, пройшла професійну підготовку, склала кваліфікаційний іспит, отримала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до

вимог цього Закону, є членом однієї із саморегулівних організацій оцінювачів та відомості про якого включені до Реєстру оцінювачів.

Оцінювачем не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Оцінювач може здійснювати оціночну діяльність самостійно, як фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності або на підставі трудового договору у складі юридичної особи, яка відповідно до вимог

цього Закону набула статусу суб’єкта оціночної діяльності.

Оцінювачі набувають право на здійснення оцінки за напрямами оцінки, зазначеними в їх кваліфікаційних документах з моменту отримання кваліфікаційних документів, реєстрації цих осіб та їх кваліфікаційних документів в Реєстрі оцінювачів.

Стаття 21. Набуття суб’єктом господарювання статусу суб’єкта оціночної діяльності

Суб’єкт господарювання набуває статусу суб’єкта оціночної діяльності за умови виконання наступних вимог:

у його штатному складі працює не менше одного оцінювача, який відповідає вимогам до нього, встановленими цим Законом та має стаж професійного оцінювача не менше 5 років;

здійснюють свою діяльність відповідно до сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, виданого у порядку, передбаченому цим Законом (далі – сертифікат);

Набуття суб’єктом господарювання статусу суб’єкта оціночної діяльності за відповідними напрямами відбувається з дати, зазначеної у його сертифікаті.

Стаття 22. Права оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності

Оцінювачі та суб’єкти оціночної діяльності мають право:

доступу до об'єкта оцінки, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;

отримувати роз'яснення та додаткові відомості, необхідні для здійснення оціночної діяльності, від замовника оцінки та інших осіб (включаючи інформацію з обмеженим доступом, яка надається суб’єкту оціночної діяльності відповідно до законодавства - за наявності у суб'єкта оціночної діяльності відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації). У разі, якщо відмова в наданні зазначеної інформації суттєво впливає на достовірність оцінки об’єкта оцінки, про це обов’язково повинно бути зазначено у звіті про оцінку;

використовувати будь-які джерела інформації, необхідні для здійснення оціночної діяльності;

відмовитися від проведення оцінки об'єкта оцінки у разі виникнення обставин, які перешкоджають або унеможливлюють проведенню об'єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу;

у разі необхідності залучати на договірній основі до участі у проведенні оцінки об'єкта оцінки інших оцінювачів або інших фахівців;

оскаржувати дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших органів у судовому порядку;

вимагати відшкодування витрат, пов'язаних із здійсненням оцінки об'єкта оцінки, та грошової винагороди, передбаченої договором, за проведення оцінки об'єкта оцінки, у тому числі у судовому порядку;

здійснювати інші права, визначені цим Законом.

Втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування в діяльність суб’єктів оціночної діяльності забороняється.

Будь-яке втручання в діяльність оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій

забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

Стаття 23. Обов’язки оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності

Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані:

дотримуватися вимог цього Закону та законодавства, що не суперечить йому;

забезпечувати достовірність та об'єктивність оцінки об'єктів оцінки, повідомляти замовника про неможливість проведення достовірної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають;

забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки об'єктів оцінки, та зберігати державну таємницю щодо будь-яких відомостей, отриманих під час проведення оцінки та

які охороняються відповідним законодавством. Конфіденційна інформація, отримана під час виконання оцінки об’єктів оцінки, може бути розголошена тільки за рішенням суду та у випадках передбачених

цим Законом;

вчасно та у повному обсязі надавати інформацію про зміни, що відбулися у суб’єкта оціночної діяльності, які є суттєвими для контролю додержання ними вимог цього Закону;

безперешкодно надавати замовнику оцінки та іншим уповноваженим на це особам копії сертифікатів суб’єкта оціночної діяльності, кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та свідоцтва про підвищення кваліфікації оцінювачів, що працюють у штатному складі, інформацію про включення суб’єкта оціночної діяльності до Єдиного державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;

забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб на період виконання оцінки. Після закінчення робіт всі документи передаються замовнику оцінки та зберігаються в замовника;

виконувати рішення Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

надавати Національній комісії з питань оцінки та оціночної діяльності інформацію та/або пояснення, необхідні для виконання покладених завдань;

виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

Оцінювачі можуть бути членом лише однієї саморегулівної організації оцінювачів.

Суб'єкти оціночної діяльності, замовники несуть відповідальність у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами цивільного законодавства.

Суб'єкти оціночної діяльності не несуть відповідальність за дії, вчинені іншими особами на підставі звіту про оцінку, акту про оцінку або іншого документу, складеного за результатами здійснення оціночної діяльності (крім випадків зазначення у звіті про оцінку, акті про оцінку, іншому документі, складеному за результатами здійснення оціночної діяльності, завідомо неправдивої інформації).

Стаття 24. Вирішення спорів. Відповідальність оцінювачів, суб’єктів оціночної діяльності та замовників оцінки

Особи, що надають документи або іншу інформацію, що є вихідними даними для оцінки, несуть відповідальність, у тому числі за

достовірність наданих ними документів та інформації, згідно чинного законодавства.

Рішення Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Вирішення у судовому порядку питань, сутність яких полягає у визначенні вартості об’єктів оцінки, здійснюється з урахуванням

особливостей, визначених цим Законом.

Спори, пов'язані з оцінкою об’єктів оцінки, вирішуються у судовому порядку з урахуванням особливостей передбачених цим

Законом.

Розділ ІV. ДОПУСК ДО ЗДІЙСНЕННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 25.  Професійна підготовка оцінювачів

Професійна підготовка оцінювачів складається з навчання за напрямами оцінки, стажування та складання кваліфікаційного іспиту.

Стаття 26.  Навчання оцінювачів

Навчання оцінювачів здійснюється учбовими організаціями,  в тому числі спеціально створеними, які уклали угоди про співробітництво

з професійної підготовки оцінювачів з Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Загальні вимоги до змісту навчальних програм розробляються та затверджуються учбовими організаціями, що здійснюють таку

підготовку, та погоджуються Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Навчання оцінювачів може відбуватися за різними формами (стаціонар, заочна, дистанційна, екстернат).

За результатами навчання учбовою організацією проводиться тестування щодо засвоєння теоретичних знань.

Стаття 27. Стажування оцінювачів

У разі отримання позитивної оцінки за підсумками тестування, особа, що претендує на набуття кваліфікації оцінювача, проходить стажування протягом одного року під керівництвом оцінювача,

який має не менш ніж п’ятирічний досвід практичної оціночної діяльності або на базі учбової організації, яка проводила навчання.

Протягом стажування особа, що претендує на набуття кваліфікації оцінювача, під керівництвом керівника стажування або на базі учбової організації складає чотири учбові роботи (учбові звіти).

Контроль за якістю учбових робіт покладається на учбову організацію.

Стаття 28. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує достатній рівень професійної підготовки оцінювача за одним із напрямів оцінки, що видається

Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Форма та порядок видачі кваліфікаційного свідоцтва встановлюються Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво підлягає обов’язковій реєстрації в Реєстрі оцінювачів відповідно до порядку його ведення згідно з цим законом.

Оцінювач може бути позбавлений кваліфікаційного свідоцтва оцінювача або дія  кваліфікаційного свідоцтва може бути зупинена Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної

діяльності у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 29. Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності

Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності є документом, що підтверджує, що у його штатному складі працює не менше одного професійного оцінювача, який відповідно до цього закону має право

здійснювати практичну оціночну діяльність та внесення його до Реєстру суб'єктів оціночної діяльності.

Сертифікат видається Національною комісією з питань оцінки та оціночної діяльності у порядку, встановленому цим Законом. Форма сертифіката затверджується Національною комісією з питань

оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Сертифікат видається строком на п’ять років та може бути анульований з підстав, зазначених у цьому Законі.

Стаття 30.  Порядок сертифікації суб’єкта оціночної діяльності

Рішення про видачу сертифіката приймається Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності протягом 30 днів з моменту подачі суб’єктом господарювання таких документів:

заяву про видачу сертифіката встановленої форми;

нотаріально посвідчену копію установчого документа (для юридичних осіб) або свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності;

довідку про оцінювачів, які працюють в його штатному складі, за встановленою формою;

копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, зазначених у довідці;

копію платіжного документа про оплату збору за розгляд поданих для сертифікації документів.

Суб'єкти оціночної діяльності, яким видано сертифікат, зобов'язані в строк, що не перевищує чотирнадцять календарних днів, письмово інформувати Національну комісію з питань оцінки та регулювання

оціночної діяльності про зміни у його штатному складі оцінювачів, заявлених для видачі сертифіката, його юридичному статусі, юридичній адресі, фактичній адресі, адресі для листування, іншу суттєву

інформацію, відповідно до якої приймається рішення про видачу або анулювання сертифіката згідно з цим Законом.

Порядок розгляду документів суб’єкта господарювання, поданих для сертифікації затверджується Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Стаття 31.  Відмова у видачі сертифіката суб’єкту оціночної діяльності

Суб’єкту господарювання може бути відмовлено у видачі сертифіката Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності у таких випадках:

неподання суб’єктом господарювання одного з документів, визначених статтею цього закону;

неповноти, недійсності або недостовірності хоча б одного з поданих документів чи зазначення в них свідомо неправдивих даних;

невідповідності даних поданих документів інформації про оцінювачів, що міститься в Реєстрі оцінювачів;

перебування суб'єкта господарювання у стадії ліквідації;

виявлення порушень принципів незалежності при здійсненні оціночної діяльності суб’єктами оціночної діяльності, визначених цим законом та зафіксованих за час дії попереднього сертифіката або

в процесі розгляду документів та прийняття рішення про видачу сертифіката;

набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позови до суб'єкта оціночної діяльності та (або) оцінювачів, які заявлені ним та працюють у його штатному складі,

пов'язані з проведенням ними недостовірної або необ’єктивної оцінки;

наявності серед оцінювачів, які зазначені у довідці про оцінювачів, кваліфікаційні свідоцтва яких заявлені в довідках інших суб'єктів господарювання, які подали заяву про видачу сертифіката раніше,

чи яким виданий сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, або кваліфікаційні свідоцтва яких зупинені чи анульовані відповідно до цього Закону.

Спірні питання щодо відмови у видачі сертифіката вирішуються у судовому порядку.

Стаття 32. Порядок позбавлення статусу суб’єкта оціночної діяльності

Сертифікат може бути анульовано Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності виключно з таких підстав:

позбавлення чи зупинення дії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, заявлених при розгляді документів щодо видачі сертифіката;

виявлення порушень суб'єктом оціночної діяльності або оцінювачами принципів незалежності, визначених цим законом, при здійсненні оціночної діяльності відповідно до виданого сертифіката;

ліквідації суб'єкта оціночної діяльності, який отримав сертифікат;

невідповідності штатного складу суб'єкта оціночної діяльності напрямів з оцінки, які зазначені у сертифікаті, та які не були усунені протягом встановленого законодавством строку;

невчасне інформування Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності про обставини, що мають суттєве значення (зміни в юридичній адресі, фактичній адресі, адресі для

листування) для здійснення контролю за оціночною діяльністю суб’єкта оціночної діяльності.

Поновлення сертифікатів відбувається у порядку, встановленому цим Законом для їх видачі.

Порядок розгляду питань про анулювання сертифіката та його поновлення встановлюється Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Стаття 33. Реєстр оцінювачів

Ведення Реєстру оцінювачів здійснює Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Реєстр оцінювачів містить інформацію про прізвище, ім'я та по-батькові оцінювача, дату видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, назву учбової організації, яка здійснювала навчання

оцінювача, напрями оцінки, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, інформацію про підвищення кваліфікації, інформацію щодо зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва, найменування

суб’єкта оціночної діяльності у складі якого працює оцінювач, інформацію про членство у саморегулівній організації оцінювачів, інші дані про оцінювача, що мають суттєве значення для здійснення

контролю за виконанням ним законодавства про оціночну діяльність, крім персональних даних, захист яких  гарантовано статтею 32 Конституції України.

За включення відомостей до Реєстру оцінювачів та внесення змін до нього оцінювачем вноситься плата у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Реєстр оцінювачів оприлюднюється на веб-сайті Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності та є відкритим та безкоштовним для користувачів.

Порядок подання відомостей до Реєстру оцінювачів та надання з нього довідок встановлюється Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Стаття 34. Реєстр суб’єктів оціночної діяльності

Ведення Реєстру суб’єктів оціночної діяльності здійснює Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Реєстр суб’єктів оціночної діяльності містить інформацію про суб'єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, дату їх видачі, напрями оцінки, які зазначені у сертифікаті, місцезнаходження

суб'єкта оціночної діяльності, інформація про склад оцінювачів суб'єкта оціночної діяльності та їх кваліфікацію.

За включення відомостей до Реєстру суб’єктів оціночної діяльності та внесення змін до нього суб’єктом оціночної діяльності вноситься плата у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Реєстр суб’єктів оціночної діяльності оприлюднюється на веб-сайті Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності та є відкритим для користувачів.

Порядок подання відомостей до Реєстру суб’єктів оціночної діяльності та надання з нього довідок встановлюється Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Розділ V.  РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 35. Регулювання оціночної діяльності

Регулювання оціночної діяльності полягає у створенні системи заходів і процедур для забезпечення якості послуг оцінювачів та відповідності цих послуг встановленим критеріям.

Система регулювання оціночної діяльності забезпечує формування та розвиток інфраструктури оцінки майна в Україні, об’єктивність та законність її проведення, функціонування конкурентного

середовища серед суб’єктів оціночної діяльності, які проводять незалежну оцінку об’єктів оцінки, впровадження у практику незалежної оцінки об’єктів оцінки міжнародних норм і правил оцінки та виконання інших завдань, визначених цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Стаття 36. Державне регулювання оціночної діяльності

Державне регулювання оціночної діяльності полягає у нормативно-правовому забезпеченні оціночної діяльності, нагляді за єдністю застосування норм і правил оціночної діяльності на території держави

а здійснюється шляхом делегування представників органів державної влади до складу незалежного органу – Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності здійснює регулювання оціночної діяльності в частині розробки нормативно-правових актів з питань оціночної діяльності,

формування професійних вимог до оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, надання права на здійснення оціночної діяльності та нагляду за функціонуванням саморегулівних організацій оцінювачів.

Стаття 37. Самоврядне регулювання оціночної діяльності

Самоврядне регулювання оціночної діяльності здійснюється саморегулівними організаціями оцінювачів та полягає у формуванні правил оціночної діяльності та нагляді за діяльністю оцінювачів – членів організації.

Розділ VI. НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ОЦІНКИ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

          Стаття 38. Повноваження Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності

Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності:

сприяє підвищенню ролі оцінювачів, вдосконаленню діяльності оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, розвитку системи оціночної діяльності;

бере участь у підготовці проектів актів законодавства з питань, пов’язаних з оціночною діяльністю;

затверджує правила професійної етики оцінювачів України та контролює їх додержання, затверджує інші акти, необхідні для виконання вимог цього Закону та Статуту;

здійснює допуск до професії оцінювача, видає кваліфікаційні свідоцтва (зупиняє їх дію, анулює);

проводить сертифікацію суб’єкта господарювання, який має намір стати суб’єктом оціночної діяльності, видає сертифікати;

встановлює вимоги до рецензента та видає сертифікат рецензента;

організовує навчання оцінювачів, підвищення кваліфікації  оцінювачів, бере участь розробленні навчальних програм;

організовує рецензування звітів про оцінку;

здійснює аналіз та подає до Кабінету міністрів України узагальнену інформацію про стан оціночної діяльності в Україні;

веде Реєстри оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;

вирішує питання надання або позбавлення статусу саморегулівної організації професійних оцінювачів;

здійснює контроль за навчанням оцінювачів;

здійснює контроль за дотриманням вимог цього Закону, стандартів оцінки, норм професійної етики оцінювачів;

        здійснює заходи із забезпечення контролю якості послуг з оцінки;
       розглядає скарги щодо діяльності оцінювачів та заяви щодо конфліктних ситуацій, що пов’язані з оціночною діяльністю та рецензуванням звітів про оцінку об’єктів оцінки;
       оприлюднює на своєму веб-сайті перелік саморегулівних організацій оцінювачів та подану ними контактну інформацію;
        здійснює заходи із забезпечення незалежності оцінювачів при проведенні оцінки;
        здійснює нагляд за функціонуванням саморегулівних організацій оцінювачів;
       здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Національної комісії.
               Стаття 39.  Статут Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності
               Статут Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів Національної комісії.
               Статут та зміни до нього оприлюднюється на веб-сайті Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.
               Стаття 40.  Створення Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності
               Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності функціонує як незалежний орган та формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу оцінювачів та представників державних органів.
               Загальна кількість членів Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності становить 22 особи. Термін повноважень члена Національної комісії становить 3 роки. Одна і та ж особа не може бути 
делегована до Національної комісії більше двох термінів підряд.
               Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність та не має на меті отримання прибутку.
               Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, 
передбаченому цим Законом.
               Стаття 41.  Формування складу Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності
         Від державних органів до складу Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності делегують по одному представнику: Міністерство юстиції, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та розвитку,
 Міністерство культури України, Державна податкова адміністрація, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, Державне агентство з корпоративних прав
та майна, Державний комітет інновацій та інвестицій, Міністерство аграрної політики та продовольства.
        Представники делеговані від державних органів зобов’язані пройти навчання за напрямами оцінки, встановленими цим Законом.
           Від оцінювачів до складу Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності делегуються 11 висококваліфікованих оцінювачів з безперервним стажем практичної роботи оцінювачем не менше п’яти років.
               Право оцінювачів обирати представників до складу Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності реалізується через рішення, які приймаються на з’їзді саморегулівних організацій оцінювачів.
               Не можуть бути делеговані до складу Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними, та особи, які мають судимість за корисливі злочини.
               Стаття 42. Порядок визначення кандидатур саморегулівними організаціями оцінювачів

Кандидатури на посади членів Національної комісії  з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності визначаються на конференціях (зборах) саморегулівних організацій за пропозиціями оцінювачів.

Порядок подання пропозицій оцінювачами – членами саморегулюючої організації та процедура голосування встановлюється саморегулівною організацією оцінювачів.

Від однієї саморегулюючої організації оцінювачів може бути визначено не більше п’яти кандидатів на посади членів Національної комісії  з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності та два делегати на з’їзд саморегулівних організацій оцінювачів.

За результатами голосування головою і секретарем саморегулівної організації оцінювачів підписуються рішення про обрання кандидатів на посади членів Національної комісії  з питань оцінки та регулювання

оціночної діяльності та двох делегатів на з’їзд саморегулівних організацій оцінювачів.

У разі, якщо на зборах саморегулівної організації оцінювачів при голосуванні не було обрано в межах квоти необхідної кількості кандидатів, то проводиться нове голосування з висуненням інших кандидатів

у порядку, визначеному частинами першою та другою цієї статті.

Стаття 43. Порядок делегування членів до складу Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності

Обраним на посаду члена Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності від саморегулівних організацій оцінювачів вважається кандидат, який за результатами таємного голосування

отримав більшість голосів від загальної кількості представників, делегованих на з’їзд саморегулівних організацій оцінювачів.

Голосування проводиться одним бюлетенем, до якого заносяться в алфавітному порядку прізвища всіх кандидатів, яких було запропоновано саморегулівними організаціями оцінювачів.

Не можуть бути делеговані до складу Національної комісії особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними, та особи, які мають не зняту або непогашену судимість за корисливі злочини.

Стаття 44. Припинення повноважень члена Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності

Повноваження члена Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності припиняються у разі:

1) закінчення строку, на який його призначено;

2) відсутності на засіданнях комісії більше двох разів, за винятком хвороби;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

5) наявності підстав, визначених у статті  цього Закону (щодо обмеження членства);

6) подання ним за власним бажанням заяви про припинення повноважень;

7) неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я при наявності медичного висновку або смерті.

Рішення про припинення повноважень члена Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності у випадках, встановлених пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті приймається

Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

               Стаття 45.  Діяльність Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності
               Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності здійснює регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської 
діяльності».
               Рішення Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності є обов’язковими для оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.
               Національна комісія може створювати на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Національною комісією з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.
               Члени Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності, за винятком Голови виконують свої обов’язки на громадських засадах.
               Для виконання своїх функцій Національна комісія з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності створює комітети з числа своїх членів. До роботи в комітетах можуть залучатися експерти, які не є членами 
Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.
               Ведення поточних справ в Національній комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності здійснює секретаріат, який очолює керівник секретаріату. Керівник секретаріату несе персональну відповідальність 
за ефективне використання майна та коштів Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності і створення належних умов для виконання функціональних обов’язків її членів.
               Стаття 46. Джерела фінансування Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності
               Джерелами фінансування Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності:
         плата за здійснення допуску до зайняття оціночною діяльністю;
         плата за включення до Реєстру оцінювачів та Реєстру суб’єктів оціночної діяльності;
         плата за надання  довідок з Реєстру оцінювачів та Реєстру суб’єктів оціночної діяльності;
         добровільні внески, що надходять від професійних організацій оцінювачів;
         інші джерела, не заборонені законодавством.

Стаття 47. Засідання Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності

Засідання Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності проводяться за необхідності, але не рідше одного разу на два місяці.

Засідання Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності вважається правомочним, якщо на ньому присутні більшість членів.

Рішення Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності більш як половини її членів за винятком випадків,

передбачених цим Законом та Статутом.

Засідання Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності проводяться відкрито.

На засіданні Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності ведеться протокол та стенограма.

               Стаття 48. Голова Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності
 
               Голова Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності виконує свої обов’язки на професійній основі.
               Голова Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності обирається на першому засіданні таємним голосуванням з числа її членів на термін здійснення повноважень члена Національної комісії 
більшістю голосів від загальної кількості членів.
               У разі, коли жоден з кандидатів на обрання Головою не набере необхідної кількості голосів, проводиться другий тур голосування, в якому балотуються два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів.
               Головою Національної комісії не може бути обраний член Національної комісії, делегований органом державної влади.
       Голова Національної комісії може бути достроково звільнений з посади за рішенням Національної комісії та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Стаття 49. Повноваження Голови Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності

Голова Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності:

1) організовує роботу Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності та головує на її засіданнях;

2) організовує виконання рішень Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

3) координує роботу комітетів і членів Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

4) призначає засідання Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

5) здійснює загальне керівництво секретаріатом Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

6) призначає, звільняє керівника та працівників секретаріату;

7) здійснює фінансово-господарське управління коштами та майном Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

8) виконує інші повноваження, надані йому цим Законом та Статутом Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності

Голова Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності представляє Національну комісію з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності у державних, громадських,

міжнародних та інших органах, перед фізичними і юридичними особами.

Стаття 50. Ревізійний комітет Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності

Ревізійний комітет Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності обирається на першому засіданні новоутвореної Національної комісії з питань оцінки та регулювання

оціночної діяльності строком на п’ять років простою більшістю голосів за пропозиціями членів.

До складу Ревізійного комітету не може входити Голова Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Ревізійний комітет:

1) обирає із свого складу голову, заступника голови і секретаря;

2) контролює виконання статуту Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності, рішень Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності, а також

рішень Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

3) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності, перевіряє виконання бюджету;

4) контролює своєчасність і правильність проходження документів і розгляду пропозицій, заяв і скарг, що надходять в комітети Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

За результатами перевірки Ревізійний комітет складає відповідний документ, який вноситься на обговорення Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності.

Розділ VIІ. САМОРЕГУЛІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОЦІНЮВАЧІВ

Стаття 51. Порядок визнання та позбавлення статусу саморегулівної організації професійних оцінювачів

Статус саморегулівної організації професійних оцінювачів може отримати всеукраїнська професійна організація оцінювачів, яка відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Утворення та порядок діяльності саморегулівних організацій професійних оцінювачів регулюються законодавством про об'єднання

громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Саморегулівні організації оцінювачів є юридичними особами, діють на засадах самоврядування і їх діяльність не має на меті отримання прибутку.

Професійна організація оцінювачів, що претендує на визнання її статусу саморегулівної організації професійних оцінювачів, повинна відповідати наступним вимогам:

об’єднувати не менше 250 членів, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

мати статус всеукраїнського об’єднання громадян;

створити систему внутрішнього контролю за якістю роботи своїх членів (центральну експертну раду та регіональні експертні ради) та забезпечувати її постійне функціонування;

забезпечувати функціонування власного сайту в мережі Інтернет;

вести облік своїх членів з вказівкою інформації про них та їх кваліфікацію, оприлюднювати цю інформацію через власний сайт в мережі Інтернет відповідно до законодавства;

звітувати перед Національною комісією щодо додержання вимог до СРО та хід виконання рішень Національної комісії, а також надавати інформацію, необхідну для виконання завдань;

виконувати рішення, прийняті Національною комісією;

забезпечувати роботу із зверненнями громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, які використовують оцінку, проведену членами організації.

Невідповідність хоча б одній із зазначених у цій статті вимог є підставою для відмови у визнанні статусу саморегулівної організації професійних оцінювачів.

Порядок розгляду документів професійних організацій, що претендують на визнання їх статусу саморегулівних організацій професійних оцінювачів та контролю за відповідністю саморегулівних

організацій вимогам, визначеним цим законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Визнання статусу саморегулівної організації оцінювачів та втрати такого статусу здійснюється Національною комісією.

Недотримання саморегулівною організацією оцінювачів вимог цього Закону, має наслідком позбавлення її такого статусу

Оцінювачі, які є членами саморегулівної організації професійних оцінювачів, яка позбавлена статусу саморегулівної організації, повинні протягом трьох місяців з дати прийняття такого рішення стати

членом іншої саморегулівної організації та письмово проінформувати про це Національну комісію для внесення відповідних змін до Державного реєстру професійних оцінювачів. Протягом  цих трьох

місяців за оцінювачем зберігається його статус.

Саморегулівна організація професійних оцінювачів, яку позбавлено її статусу, втрачає право на здійснення повноважень із саморегулювання оціночної діяльності, визначених цим законом, з дати

прийняття відповідного рішення Національною комісією.

Дії або бездіяльність Національної комісії щодо визнання або позбавлення статусу саморегулівної організації професійних

оцінювачів можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 52. Права та обов’язки саморегулівної організації оцінювачів

Саморегулівна організація оцінювачів має право:

приймати участь у розробці, обговоренні та прийнятті проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері оціночної діяльності, у тому числі нормативно-правових актів з оцінки через

делегованих представників до Національної комісії;

делегувати своїх представників до складу Національної комісії в порядку, встановленому цим Законом;

брати участь у розробленні актів з питань оціночної діяльності;

брати участь у створенні та дотриманні правил конкуренції серед суб’єктів оціночної діяльності, аналізу та впровадженні економічно обґрунтованої тарифної політики щодо виконання робіт

з оцінки;

ініціювати перед Національною комісією питання щодо позбавлення оцінювача кваліфікаційних документів;

направляти представника на засідання Національної комісії у випадку розгляду Національною комісією спірних питань, пов’язаних із дотриманням законодавства під час здійснення оціночної

діяльності своїми членами;

оскаржувати у судовому порядку акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, дії (бездіяльність) цих органів та дії суб’єктів господарювання, що порушують права та законні

інтереси своїх членів.

Саморегулівна організація оцінювачів зобов’язана:

дотримуватися вимог законодавства з питань оціночної діяльності;

контролювати дотримання законодавства з питань оціночної діяльності своїми членами та правил професійної та ділової етики;

сприяти розвитку конкуренції серед оцінювачів;

узагальнювати інформацію про роботу своїх членів та подавати до Національної комісії;

сприяти підвищенню професійного рівня своїх членів шляхом проведення внутрішньої сертифікації оцінювачів – членів організації;

сприяти розвитку інформаційних технологій у сфері оціночної діяльності, широкому інформуванню суспільства про особливості ціноутворення на об’єкти оцінки;

виконувати рішення Національної комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності;

надавати Національній комісії з питань оцінки та регулювання оціночної діяльності інформацію, необхідну для виконання повноважень.

ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дати його опублікування.

2. Закон України «Про оцінку земель» (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 15, ст.. 229) визнати таким, що втратив чинність в частині регулювання питань, пов’язаних із здійсненням

експертної грошової оцінки земельних ділянок.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27):

у статті 136:

у пункті б) частини третьої слово «нормативній» замінити словом «експертній», доповнити словами «але не повинна бути меншою ніж нормативна грошова оцінка»;

у пункті г) частини четвертої слово «грошову» замінити словами «експертну грошову та нормативну грошову»;

у статті 201:

у частині п’ятій слово «грошова» замінити словами «нормативна грошова»;

статтю доповнити частиною шостою такого змісту:

«6. Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у порядку визначеному Законом України «Про оціночну діяльність в Україні».

2) У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2011, N 13-14, ст.556):

у пункті 172.3 статті 172 слова «уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону» замінити словами «який здійснює державне регулювання оціночної діяльності відповідно

до закону».

3) У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356):

у абзаці другому частини 2 статті 115 слова «експертній оцінці» замінити словами «оцінці, відповідно до Закону України «Про оціночну діяльність в Україні».

4) В Законі України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 38, ст. 471):

у статті 6 після слів «види яких визначені законом» додати слова «крім звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок».

5) Пункт 33 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000, № 36, ст. 299) доповнити словами «крім експертної

грошової оцінки земельних ділянок».

6) Частину другу статті 15 Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України 1991, № 34, ст. 451) доповнити новим абзацом такого змісту:

«Навчання з питань оціночної діяльності здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про оціночну діяльність в Україні».

7) У частині другій статті 20 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 49, ст.682) слова «законодавством про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність» замінити словами «Законом України «Про оціночну діяльність в Україні».

8) Пункт "а" частини першої статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 10, ст.139 ) доповнити словами "(крім об’єктів нерухомості)".

9) У частині третій статті 12 Закону України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 47, ст. 642) слово «законодавства» замінити словами «Закону України «Про  оціночну

діяльність в Україні».

10) У абзаці сьомому частини першої статті 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 19, ст. 80) слова «експертною оцінкою

в Україні» замінити словами «оцінкою, здійсненою відповідно до Закону України «Про оціночну діяльність в Україні».

11) У частині першій статті 37 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,  № 21, ст. 103)

слова «законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» замінити словами «Законом України «Про оціночну діяльність в Україні».

12) У статті 38 Закону України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 36, ст. 232):

у частині третій після слів «економічна та» доповнити словами «нормативна»;

статтю доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Експертна грошова оцінка земель проводиться у порядку визначеному Законом України «Про оціночну діяльність в Україні».

13) У Законі України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради 2003, № 38, ст. 313):

частину шосту статті 5 після слів «оціночної діяльності» доповнити словами «що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оціночну діяльність в Україні»;

частину третю статті 37 після слів «оціночної діяльності» доповнити словами «що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оціночну діяльність в Україні»;

частину шосту статті 38 після слів «оціночної діяльності» доповнити словами «що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оціночну діяльність в Україні»;

у частині другій статті 43 слова «законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність» замінити словами «Закону України «Про оціночну діяльність

в Україні»;

14) У Законі України "Про управління об’єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, №46, ст. 456):

підпункт ж) пункту вісімнадцятого частини другої статті 5 виключити.

у підпункті ґ) пункту другого частини першої статті 7 слова «та оцінки» виключити;

частину першу статті 13 викласти у такій редакції:

«1. Порядок проведення оцінки державного майна, яке підлягає приватизації, встановлюється Кабінетом Міністрів України, відповідно до законодавства.»;

15) У абзаці другому частини третьої статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, № 39, ст. 31) слова «Законом

України «Про оцінку майна,  майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замінити словами «Законом України «Про оціночну діяльність в Україні».

16) Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дати набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

17) Кабінету Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правових актів та інших документів, передбачених цим Законом.

18) Кваліфікаційні документи оцінювачів та посвідчення про підвищення їх кваліфікації, що зареєстровані в державних реєстрах оцінювачів, а також сертифікати суб’єктів оціночної

діяльності та ліцензії на провадження землеоціночних робіт, що видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними на весь строк, на який вони були видані.